Адже ні для кого не секрет, що перебудова і пішов за нею розвал СРСР де-факто поховали вітчизняний футбол, і ми тільки зараз після двадцяти років шишок і саден від невдач, поіхоньку починаємо відроджувати славу українського футболу. Наша національна збірна в 2006 у фінальній частині чемпіонату світу в Німеччині, де стала шостою в світі, донецький "Шахтар" виграв Кубок УЄФА, а наші команди регулярно беруть участь в європейських клубних турнірах.
За великим рахунком проблеми дитячо-юнацького футболу почалися вже в кінці 80-х, коли практично вся інфраструктура була зруйнована, і багато клубів свого часу не мали ні інвентарю, ні доглянутих полів для тренувань, не кажучи вже про проведення офіційних турнірів. Крім того, дивлячись на зарплату дитячого тренера, можна було лише заплакати, тому і особливої черги тренувати підростаюче покоління не будувалося, та й не вибудовується по сей день. Наприклад, в «Ліверпулі» навіть зірки клубу хочуть на півставки влаштуватися на цю посаду, та не можуть, а з / п штатного дитячого тренера там становить від 25 до 50 тисяч фунтів на рік.
Що стосується проблем українського дитячого футболу, то всі вони дуже добре простежуються на прикладі ФК «Гірник-Спорт» (Комсомольськ). Наприклад, на їх ідеологічний аспект явно вказує разючий контраст між досягненнями команд, що складаються з хлопців, вихованих при СРСР, і наступних поколінь.