Голкіпер «Гірника-Спорт» Георгій Клімов про те як відновлював форму після тривалої перерви, про очікування офіційних ігор та про те чому варто проводити чемпіонат України з футболу під час війни.
- Команда не грала два тури поспіль. Як себе відчуваєш? Чи скучив за футболом? Чи вдається втамувати «голод» на тренуваннях?
- Звичайно на тренування все виплескується, хочеться зіграти. Й так півроку пропустили. Хочеться цього азарту й гри. Вже на тренуваннях виплескується, чекаємо не дочекаємося гри.
- Як ти зустрів повномасштабну війну? Коли з’явилися думки, що треба повертатися до тренувань та гри?
- 24 лютого був вдома ,якраз приїхав з турніру. На початку в основному вдома сиділи, в зал для підтримання форми. Було небезпечно кудись виходити. Потім Вікторович, тренер воротарів (прим. авт. – Дмитро Стойко – тренер воротарів ФК «Гірник-Спорт») набрав й сказав, щоб приїжджав трохи раніше до зборів. Я десь на місяць раніше приїхав і ми з ним додатково працювали. Удвох персонально. Й потихеньку за пів року прийшов у форму.
- З рахунок чого вдалося повернутися у форму? Мабуть тренер консультував?
- Так. У мене з Вікторовичем був зв'язок. Я по його програмі працював вдома деякий час. А потім я трохи раніше приїхав на збори та персонально з ним працювали та допрацьовували. Мені це дуже допомогло відновити форму.
- Яка зараз атмосфера в команді? Чи не заважають повітряні тривоги готуватися до чемпіонату?
- Чесно сказати, ці тривоги так дістали. Просто звикли до них банально і все, не звертаємо на них уваги. А в команді хороша атмосфера, всі дуже хочуть зіграти. Ось наче підписали документи на дозвіл грати вдома. Так що чекаємо не дочекаємось, щоб порадувати вболівальників на нашому рідному стадіоні.
- Можеш уявити, що зіграли матч 4 години? Нещодавно в УПЛ матч проходив 4 годити через сигнали повітряної тривоги? Як це футболісту відчувати себе?
- Я вам скажу так, це важко дуже, адже ти виходиш з одним настроєм, дають тривогу й ти покидаєш поле та зникає запал. Важко відновитися у цьому плані. Такий у нас час і така ситуація – прийдеться трохи потерпіти. А там вже перемога недалеко, так що все буде добре.
- Пропущені гри додадуть «спортивної злості» гравцям «Гірника-Спорт»?
- Однозначно. Пацани на тренуваннях усі «катяться», «рубятся», всі дуже хочуть зіграти. Дуже налаштовані на ігри. Жалкуємо, що не зіграли. Прикро, але нічого страшного, значить так мало бути.
- Чи варто згадувати контрольний матч зі «Скоруком»?
- Ні, я вважаю, що ігри, які на зборах, це зовсім інше ніж у чемпіонаті. Це все по-іншому. Ми на ту гру навіть не опираємося. Ми готуємося на нового суперника та поєдинку.
- Чи не має страху виїжджати до команд, які територіально ближче до лінії фронту?
- Десь далеко у підсвідомості є невеликий мандраж, але це наша робота. Потрібно виходити й працювати, й не думати про це, а думати лише про гру.
- Серед вболівальників розділилася думка чи варто проводити чемпіонат під час воєнного стану. Одні за, інші проти. На твою думку, як спортсмена, чи варто було проводити цей чемпіонат?
- Само собою багато вболівальників не розуміє, що ми живемо футболом, нам важко без нього. В яких обставинах ми не знаходилися, нам треба грати у футбол, адже можна просто зійти з розуму. На мою думку, треба проводити чемпіонат. Тим паче всі «за» й підтримують це.
- У нас багато молодих гравців. В тебе є певний досвід. Ти до якої групи себе відносиш: до старожилів, до молодих чи десь по серединці?
- У нас немає такого, щоб була певна «дідівщина», хтось молодше або старше. Я до всіх відношуся однаково, як до старших, так і молодших. У нас дружній колектив.
- Зараз багато гравців, які були у «Гірнику-Спорт», зараз грають в УПЛ. Кому хотів би особисто передати привіт?
- Я з багатьма добре спілкуюся, майже з усіма, так як із Андрієм Кліщуком, Андрієм Понєдєльніком, Єгором Твердохлібом. З багатьма підтримую зв'язок. Всім привіт, пацани!
- Слідкуєш за їх матчами?
- Звичайно, а ще що робити, коли не можна нікуди виходити. Так що дивимося футбол та живимо футболом.