20-річний півзахисник «Гірника-Спорт» Данило Дмитрієв вже оформив перший гол за команду із Горішніх Плавнів. Його прицільний удар приніс успіх у виїзному матчі третього туру із запорізьким «Металургом». Цей прицільний удар приніс «Гірнику-Спорт» першу перемогу у гостях більш ніж за півтора року. Із згадування приємних для Данила митєвостей гри із «Металургом» ми й розпочали розмову.
- Даниле, задай, як ти забив свій перший гол за «Гірник-Спорт»? Навіть у трансляції були чутні підказки головного тренера Валерія Куценка, що робити у тій ситуації…
- Так, я чув. Він голосно підказував про те, що треба працювати вперед. Я так і зробив, першим дотиком собі прокинув м’яч вперед, а потім змістився у середину поля та пробив по воротах.
- Мабуть ти задумував, аби м’яч влетів десь у верхній кут – у район «дев’ятки», але вийшло зовсім по-іншому?
- Вийшло так, що голкіперу було не зручно, адже перед ним м’яч відскочив. Через це, я вважаю, йому не зручно було його відбивати. А так неважливо, куди м’яч влетів – «дев’ятка» чи ні. Головне, що м’яч у сітці.
- Як ти відчував себе у матчі із «Металургом» до забитого м’яча і після?
- Звісно, що до голу було хвилювання, але забитий м’яч надає впевненості усій команді, ментально трохи легше, але ми розуміли, що треба грати, як ми до цього грали і головне не пропустити гол.
- Які відчуття в тебе після забитого м’яча?
- Дуже приємно, що не довелося чекати на дебютний свій гол у Першій лізі. До цього я забивав гол у Другій лізі за «Яруд» (у матчі із ФК «Суми», 31 липня 2021 року – прим. авт.).
- Відчув себе героєм матчу? Саме таку номінацію тобі надала Sport Arena?
- Ні в якому разі. На моєму місці може опинитися кожен. Це моя робота, як атакуючого півзахисника. Усі в команді молодці, якимось особливим себе не відчуваю. У тому матчі усі попрацювали заради виїзної перемоги над «Металургом».
- Хто тебе привітав із дебютним голом у Першій лізі?
- Вітання були й від батьків, від родичів – бабусі та дідуся, які знаходяться у Маріуполі, але зажди передивляються матчі за моєї участі. Моя хрещена також дуже вболіває, мій хрещений із Запоріжжя написав мені. Також привітали колишні одноклубники.
- Що скажеш зараз про гру «Гірника-Спорт»? Перші перемоги здобуті, але у кожному матчі вони здобуті у впертій боротьбі…
- Одразу такої гри не буде, в якій ми будемо неодмінно домінувати над суперником. Тому що усі суперники рівні, через це в нас не буде простих матчів.
- Крім того, у деяких командах перевага у тому, що в них є кілька досвідчених гравців…
- Так, у нас переважно молода команда, можливо, найбільш молода у Першій лізі, але ми через кожен матч набираємося досвіду та стаємо впевненішими.
- Як вважаєш, на скільки відсотків ти вже зміг показати свої можливості?
- У кожному матчі я викладаюся на сто відсотків, а щодо мого потенціалу, то це повинен сказати тренер. Завжди є куди зростати та підвищувати свій рівень гри.
І все ж таки на даний час додатковий заряд впевненості надають саме кубкові зустрічі. Так було і у грі із ФСК «Маріуполь» - це була перша перемога у сезоні та і перемога із «Тростянцем» вийшла дуже емоційною…
- Так, згоден. Із моєю колишньою командою ФСК «Маріуполь» ми грали 120 хвилин і гол Владислава Молька вийшов дуже гарним. Цей успіх підштовхнув на наступні досягнення. Ну а гра із «Тростянцем» взагалі це мабуть найбільш емоційною, адже переможний гол у виконанні Богдана Гори на останніх навіть не хвилинах, а секундах, це щось неймовірне!
- Після того, як ти підписав контракт із «Гірник-Спорт». Розкажи які в тебе були відчуття, чого хочеш досягти?
- Це важливий етап моєї кар’єри, коли я підписав контракт з «Гірником-Спорт». Буду ставити найвищі завдання для себе, планую бути з командою максимально високо в турнірній таблиці та радувати вболівальників.
- Розкажи де починав грати, звідки родом, хто твій перший тренер?
- Я народився у Маріуполі, тому грав завжди за маріупольські команди, такі як: ФСК «Маріуполь», «Яруд», до цього ще «Іллічівець». Перший тренер - Олексій Булгаков дав мені футбольне життя. Я дуже вдячний йому за це.
- Ваші шляхи могли перетнутися, адже Олексій Булгаков після початку повномасштабної війни деякий час провів у Горішніх Плавнях, консультував деякі групи ДЮФК «Гірник-Спорт», відвідував аматорські матчі команд.
- Я не знав про це.
- Коли ти виступав за ФСК «Маріуполь», грав з «Гірник-Спорт». Пам’ятаєш ці матчі?
- Перший матч ми виграли, але, нажаль, я в цьому матчі не брав участь. А вже на стадіоні у Горішніх Плавнях тренер дав мені трохи часу проявити себе. Саме цей матч ми програли, але мені сподобався стадіон, дуже гарне поле. Загалом, отримав задоволення.
- Як ти переживаєш події пов’язані з містом Маріуполь? Чи слідкуєш за тим, що сталося з будинком, у якому ти жив?
- Виїхав я 16 березня 2022 року, зустрів війну саме в Маріуполі. Будинок цілий, там зараз проживають мої рідні, які там залишилися. Зараз мій другий дім – Запоріжжя. Там живе мій хрещений батько. Він нам дуже допоміг, коли ми виїхали з Маріуполя.
-До війни яким був Маріуполь?
- Дуже гарним. Він відбудовувався дуже активно, будували багато парків. З кожним роком ставало краще, але прийшли російські окупанти та все зруйнували.
- Одна із твоїх якостей – швидкість. Це від природи чи відпрацьовував?
- Та швидкість не відпрацюєш, це напевно від природи, але в дитинстві я не був занадто швидким. Це прийшло з віком. Тренування – маленька доля в цьому.
АНКЕТА GORNYAK-SPORT. COM.
ДАНИЛО ДМИТРІЄВ
Амплуа: півзахисник.
Вік: 20 років.
Дата народження: 22 жовтня 2002 року.
Виступав за команди: ФК «Маріуполь», «Яруд», ФСК «Маріуполь».
Зріст: 175 см.
Вага: 60 кг.
ТОП-10 ПИТАНЬ ПРО ВПОДОБАННЯ:
- закордонний клуб: «Реал», Мадрид;
- український гравець: Михайло Мудрик;
- закордонний гравець: Кріштіану Роналду;
- страва: борщ та салат «Цезар»;
- напій: апельсиновий сік;
- фільм: «У гонитві за щастям»;
- улюблений актор: Вілл Сміт;
- улюблена акторка: Марго Роббі;
- улюблений ютуб-канал: «Леви на джипі»
- книга яку нещодавно прочитав: Не читаю-J
- музична група: Weekend
- девіз у житті: «Терпи – терпець тебе шліфує!»
- Даниле, задай, як ти забив свій перший гол за «Гірник-Спорт»? Навіть у трансляції були чутні підказки головного тренера Валерія Куценка, що робити у тій ситуації…
- Так, я чув. Він голосно підказував про те, що треба працювати вперед. Я так і зробив, першим дотиком собі прокинув м’яч вперед, а потім змістився у середину поля та пробив по воротах.
- Мабуть ти задумував, аби м’яч влетів десь у верхній кут – у район «дев’ятки», але вийшло зовсім по-іншому?
- Вийшло так, що голкіперу було не зручно, адже перед ним м’яч відскочив. Через це, я вважаю, йому не зручно було його відбивати. А так неважливо, куди м’яч влетів – «дев’ятка» чи ні. Головне, що м’яч у сітці.
- Як ти відчував себе у матчі із «Металургом» до забитого м’яча і після?
- Звісно, що до голу було хвилювання, але забитий м’яч надає впевненості усій команді, ментально трохи легше, але ми розуміли, що треба грати, як ми до цього грали і головне не пропустити гол.
- Які відчуття в тебе після забитого м’яча?
- Дуже приємно, що не довелося чекати на дебютний свій гол у Першій лізі. До цього я забивав гол у Другій лізі за «Яруд» (у матчі із ФК «Суми», 31 липня 2021 року – прим. авт.).
- Відчув себе героєм матчу? Саме таку номінацію тобі надала Sport Arena?
- Ні в якому разі. На моєму місці може опинитися кожен. Це моя робота, як атакуючого півзахисника. Усі в команді молодці, якимось особливим себе не відчуваю. У тому матчі усі попрацювали заради виїзної перемоги над «Металургом».
- Хто тебе привітав із дебютним голом у Першій лізі?
- Вітання були й від батьків, від родичів – бабусі та дідуся, які знаходяться у Маріуполі, але зажди передивляються матчі за моєї участі. Моя хрещена також дуже вболіває, мій хрещений із Запоріжжя написав мені. Також привітали колишні одноклубники.
- Що скажеш зараз про гру «Гірника-Спорт»? Перші перемоги здобуті, але у кожному матчі вони здобуті у впертій боротьбі…
- Одразу такої гри не буде, в якій ми будемо неодмінно домінувати над суперником. Тому що усі суперники рівні, через це в нас не буде простих матчів.
- Крім того, у деяких командах перевага у тому, що в них є кілька досвідчених гравців…
- Так, у нас переважно молода команда, можливо, найбільш молода у Першій лізі, але ми через кожен матч набираємося досвіду та стаємо впевненішими.
- Як вважаєш, на скільки відсотків ти вже зміг показати свої можливості?
- У кожному матчі я викладаюся на сто відсотків, а щодо мого потенціалу, то це повинен сказати тренер. Завжди є куди зростати та підвищувати свій рівень гри.
І все ж таки на даний час додатковий заряд впевненості надають саме кубкові зустрічі. Так було і у грі із ФСК «Маріуполь» - це була перша перемога у сезоні та і перемога із «Тростянцем» вийшла дуже емоційною…
- Так, згоден. Із моєю колишньою командою ФСК «Маріуполь» ми грали 120 хвилин і гол Владислава Молька вийшов дуже гарним. Цей успіх підштовхнув на наступні досягнення. Ну а гра із «Тростянцем» взагалі це мабуть найбільш емоційною, адже переможний гол у виконанні Богдана Гори на останніх навіть не хвилинах, а секундах, це щось неймовірне!
- Після того, як ти підписав контракт із «Гірник-Спорт». Розкажи які в тебе були відчуття, чого хочеш досягти?
- Це важливий етап моєї кар’єри, коли я підписав контракт з «Гірником-Спорт». Буду ставити найвищі завдання для себе, планую бути з командою максимально високо в турнірній таблиці та радувати вболівальників.
- Розкажи де починав грати, звідки родом, хто твій перший тренер?
- Я народився у Маріуполі, тому грав завжди за маріупольські команди, такі як: ФСК «Маріуполь», «Яруд», до цього ще «Іллічівець». Перший тренер - Олексій Булгаков дав мені футбольне життя. Я дуже вдячний йому за це.
- Ваші шляхи могли перетнутися, адже Олексій Булгаков після початку повномасштабної війни деякий час провів у Горішніх Плавнях, консультував деякі групи ДЮФК «Гірник-Спорт», відвідував аматорські матчі команд.
- Я не знав про це.
- Коли ти виступав за ФСК «Маріуполь», грав з «Гірник-Спорт». Пам’ятаєш ці матчі?
- Перший матч ми виграли, але, нажаль, я в цьому матчі не брав участь. А вже на стадіоні у Горішніх Плавнях тренер дав мені трохи часу проявити себе. Саме цей матч ми програли, але мені сподобався стадіон, дуже гарне поле. Загалом, отримав задоволення.
- Як ти переживаєш події пов’язані з містом Маріуполь? Чи слідкуєш за тим, що сталося з будинком, у якому ти жив?
- Виїхав я 16 березня 2022 року, зустрів війну саме в Маріуполі. Будинок цілий, там зараз проживають мої рідні, які там залишилися. Зараз мій другий дім – Запоріжжя. Там живе мій хрещений батько. Він нам дуже допоміг, коли ми виїхали з Маріуполя.
-До війни яким був Маріуполь?
- Дуже гарним. Він відбудовувався дуже активно, будували багато парків. З кожним роком ставало краще, але прийшли російські окупанти та все зруйнували.
- Одна із твоїх якостей – швидкість. Це від природи чи відпрацьовував?
- Та швидкість не відпрацюєш, це напевно від природи, але в дитинстві я не був занадто швидким. Це прийшло з віком. Тренування – маленька доля в цьому.
АНКЕТА GORNYAK-SPORT. COM.
ДАНИЛО ДМИТРІЄВ
Амплуа: півзахисник.
Вік: 20 років.
Дата народження: 22 жовтня 2002 року.
Виступав за команди: ФК «Маріуполь», «Яруд», ФСК «Маріуполь».
Зріст: 175 см.
Вага: 60 кг.
ТОП-10 ПИТАНЬ ПРО ВПОДОБАННЯ:
- закордонний клуб: «Реал», Мадрид;
- український гравець: Михайло Мудрик;
- закордонний гравець: Кріштіану Роналду;
- страва: борщ та салат «Цезар»;
- напій: апельсиновий сік;
- фільм: «У гонитві за щастям»;
- улюблений актор: Вілл Сміт;
- улюблена акторка: Марго Роббі;
- улюблений ютуб-канал: «Леви на джипі»
- книга яку нещодавно прочитав: Не читаю-J
- музична група: Weekend
- девіз у житті: «Терпи – терпець тебе шліфує!»
Дмитро БУЛИГА, пресслужба ФК "Гірник-Спорт"