— Яка команда, за підсумками осінньої частини, вам найбільше сподобалася, а яка розчарувала?
— Найбільше сподобалася дніпродзержинська «Сталь», футболісти котрої потужно виглядають: атлетичні, добре тактично підготовлені, які мислять на полі. Додав би сюди комсомольський «Гірник-Спорт», адже й він за організацією й змістом гри є одним із найкращих. Серед розчарувань назвав би «Оболонь-Бровар», тому що й за складом, і за фінансовими можливостями кияни мало не на голову сильніші за решту команд дивізіону. Але ті результати, котрі вони продемонстрували восени, відверто кажучи, розчарували. Також од «Славутича» очікував більшого. Переконаний, ці два колективи за своїм потенціалом мають займати вищі місця в табелі про ранги.
— Як можете пояснити феномен Ігоря Кирієнка, який у 22 матчах відзначився 20 м’ячами?
— Одверто кажучи, це дуже хороша якість роботи футболіста. Він практично в кожній грі перетворює напівмомент у гол. Ігор виконавець досвідчений, володіє голевим чуттям, гарною стартовою швидкістю. Повірте, справжніх бомбардирів украй мало. Так, є хороші нападники, однак не всім їм до снаги багато забивати. Комсомольському форварду це вдається, тому недарма він уважається наразі кращим нападником другої ліги.
— Кирієнко вже доріс до того рівня, щоби перейти до команди, вищої за класом?
— Певна річ, зацікавленість селекціонерів точно повинна бути. Вони їздять, переглядають,отож рівень гри Ігоря вони мали би помітити. Цей форвард може впродовж усього поєдинку тримати оборону суперника в напрузі, адже намагається використати навіть найменшу нагоду, щоби відзначитися. Відтак його наполегливість не може бути не поміченою. Думаю, команди, котрі потребують забивного форварда, вже давно взяли нападника «Гірника-Спорту» на «олівець».