- Володимир Анатолійович, можна привітати «Гірника-Спорт-2» із перемогою, але вона вийшла валідольною. Чому так сталося?
- Ми очікували, що гра буде важкою. Нам було дуже нелегко у попередньому матчі із «Кременем-2» на їхньому полі. Історія повторилася, зараз ми зіграли так, як і у попередньому матчі у Кременчуці. Не знаю, чому так сталося. Можливо, хлопці трохи перегоріли. Ми згадували важку минулу гру у Кременчуці. Можливо, була і наша помилка, як тренерів у тактичному плані. Коли ми перебудувалися на іншу схему, в нас з’явилися гольові моменти. Коли ми «Ягуар» переграли, ця схема спрацювала, а ось с «Кременем-2» вона вже не дала результати. У другому таймі перебудувалися і в нас з’явилися голи. Хотілося б, щоб важливі голи і гольові передачі робили молоді гравці, а не наші старожили. Але так воно і повинно відбуватися, якщо у молоді щось не виходить, то старожили повинні тягнути на собі гру. В нас так і вийшло. Усіх з перемогою і особливо дякуємо усім вболівальникам, які приходять на стадіон і підтримують нас. Ми відчуваємо підтримку і наших ультра і усіх, хто підтримував нас на трибунах. Усі перемоги ми присвячуємо вам, вболівальники.
- Барабан сьогодні допоміг і допомагав «Гірнику-Спорт-2» йти в атаку?
- Так, барабан допоміг, і дай бог, він допомагатиме і майбутніх поєдинках і нам, і першій команді. Приходьте на стадіон спорткомплексу «Юність» і підтримуйте нашу головну команду. Її наступний матч у неділю, 7 листопада, із «Поліссям». У цієї команди великі амбіції, але я вважаю, що головна команда «Гірник-Спорт» має здобути перемогу треба лише підтримати її на стадіоні. Щоб хлопцям було легше здобувати цю перемогу. Коли трибуни команду женуть уперед, то дійсно легше, я знаю, це як колишній гравець команди першої ліги.
- Сьогодні не було Олександра Подрезана, він був на трибуні. Його не вистачало?
- В нас не було і Подрезана, і його тезки Олександра Скорика, який захворів. Подрезан травмував коліно у минулій грі. В нього пауза як мінімум два тижні. Сподіваємося, що він хоча б зіграє одну із двох наступних ігор. В нас великі втрати. Напередодні гри також захворів і Роман Прутян. За день до гри був на тренуванні, ми награвали стандарти, і він брав у них безпосередню участь, а сьогодні довелося перебудовуватися. Можливо і це вплинуло на хід подій у матчі, хоча стандарти в нас сьогодні йшли не вистачило лише завершення Новікову і був там удар, коли м’яч вибили із порожніх воріт.
- Що скажете про Павла Ракшу, який зберігав гольове мовчання у попередніх матчах, але вистрілив дублем у надважливому матчі у напруженій ситуації…
- Паша – це наш джокер. Йому мабуть потрібна ця маска джокера. Не буду відкривати усіх секретів, але він допоміг сьогодні. У кожній грі він виходить на заміни і допомагає нам у атаці. В нього є моменти, він не усі їх реалізовує, але вони в нього є. У других не так багато цих моментів. Сьогодні у першому таймі було якесь затишшя. Зі стандартів моменти були, а ось із гри зовсім не було. Відзначу, що гольову передачу наприкінці матчу віддав наш Буффон, у ролі якого виступив Євгеній Станіславович Слива. Він молодець, хоча у першому таймі йому забили не дуже приємний гол – він ковтнув м’яч поміж ногами. Але нічого страшного, треба ж колись пропускати голи, неможливо, щоб усі ігри він відстояв на «нуль». Я навіть почав думати, щоб зробити його дитячим тренером по воротарям (посміхається). Тепер у тренера воротарів головної команди Олександра Михайловича Бабака є конкурент.
- Які були відчуття, коли м’яч перескочив захисника і опинився у Павла Ракши, перед тим, як він забив третій гол?
- Я був дуже спокійним. Звісно, радів, що виграли. Це мій перший тренерський досвід і хочеться досягти перших тренерських результатів у чемпіонаті Полтавщини або у чемпіонаті Кременчуцького району. Подивимось, на якому ми будемо місці, коли буде зіграний останній тур другого етапу у групі, відповідно до цього будемо будувати плани. Поки ми на першому місці, але останній тур ми пропускаємо. Чекаємо на результати наших суперників.
Дмитро Булига, пресслужба ФК «Гірник-Спорт»